Від віконта де Вальмона до маркізи де Мертей
Я розраховував вирушити нині вранці на полювання. Але погода гидотна. Для читання у мене є лиш один новий роман, який здався б нудним навіть пансіонерці. Сніданок буде не раніше ніж години через дві. Тому, незважаючи на мій учорашній довгий лист, я маю намір іще поговорити з вами. Упевнений, що не надокучу вам, бо говоритиму про дуже красивого Превана. Як це ви не знали про його знамениту пригоду, про ту, що розлучила нерозлучних? Б’юся об заклад, що пригадаєте її з першого ж слова. Але коли вам охота – ось вона.
Ви, напевно, не забули, як увесь Париж дивувався з того, що три жінки, всі дуже гарненькі, однаково обдаровані й такі, що мають права на однакові домагання, залишалися в найтіснішій дружбі з моменту вступу свого у світ. Спершу причину цього вбачали в їх надзвичайній соромливості. Але незабаром їх почав оточувати натовп поклонників, чиї залицяння вони як би ділили між собою, і вони добре склали собі ціну завдяки знакам уваги, які їм виявлялись. Їх дружба, одначе, стала ще тіснішою, і можна було сказати, що свято однієї з них ставало завжди святом двох інших. Усі сподівалися хоч би на те, що, коли прийде любов, вона викличе між ними суперництво. Наші спокусники змагались один з одним за честь стати яблуком розбрату, і я сам вступив би в лави тих, що змагаються, коли б вища прихильність, якою саме в цей час обдарувала мене графиня де *** дозволила мені стати невірним іще до того, як я дістав згоду на те, чого домагався.
Тим часом наші три красуні, ніби змовившись, зробили на одному й тому ж карнавалі свій вибір, але замість того щоб викликати бурю, як того очікували, він зробив їх дружбу тільки більш захоплюючою завдяки привабливості взаємних освідчень.
Натовп невдачливих претендентів об’єднався тоді з заздрісниками, і постійність, яка дратувала всіх, зазнала загального осуду. Одні стверджували, що в цій компанії нерозлучних (так їх тоді прозвали) основним законом була спільність майна і поширювався він навіть на любов. Інші запевняли, що хоча три коханці й не мають суперників, зате в них є суперниці. Доходило навіть до того, що говорили, ніби вони взяті лише про людське око й отримали саме тільки звання без обов’язків.
Чутки ці, правдиві чи помилкові, не привели до бажаних наслідків. Навпаки, три пари зрозуміли, що їм не минути лиха, якщо вони тепер розділяться, – вони прийняли рішення сміливо зустріти бурю. Товариству, якому все набридає, набридло і безплідне лихослів’я. Поступаючись своїй природній легковажності, воно зайнялося чимось іншим. Потім, повернувшись до колишнього, зі звичайною своєю непослідовністю від засудження перейшло до похвал. Оскільки тут на все мода, ентузіазм охопив усіх. Він перетворювався вже на справжнє безумство, коли Преван вирішив перевірити ці чудеса та твердо встановити і громадську, і свою особисту думку на їх рахунок.
Отже, він постарався завести близьке знайомство з цими зразками досконалості. Його прийняли без великих зусиль, і він угледів у цьому сприятливу ознаку, оскільки добре знав, що до людей щасливих підступитися не так-то легко. І незабаром він дійсно переконався, що це таке хвалене щастя подібне до щастя царів: йому більше заздрять, аніж бажають його мати. Він помітив, що в середовищі цих нібито нерозлучних починається тяга до задоволень на стороні, починають навіть шукати інших розваг. Із цього він зробив висновок, що узи любові та дружби ослабли або навіть розпались, і що деяку силу мають ще тільки узи самолюбства та звички.
Жінки, одначе, з потреби зберігаючи між собою зв’язок, зберігали й видимість колишньої тісної дружби. Але чоловіки, вільніші у своїх діях, вже знаходили якісь обов’язки, які потрібно було виконувати, чи справи, якими не можна було нехтувати. Досі вони тільки скаржилися на це, але вже не звільнялися від них і рідко проводили вечори в повному складі.
Така їх поведінка виявилася вигідною наполегливому Превану, який природним чином перебуваючи щоразу біля тієї, яка того дня залишалася покинутою, діставав можливість виявляти поперемінно і в залежності від обставин однакову увагу всім трьом подругам. Він швидко зміркував, що зробити якийсь вибір між ними – означає погубити себе; що ту, якій він віддасть перевагу, налякає хибний сором першою вчинити зраду, що уражене марнославство двох інших викличе в них ворожнечу до нового коханця, і що вони неодмінно повернуть проти нього всю суворість високих правил; і, зрештою, що ревнощі напевно змусять суперника, можливо, ще небезпечного, знову взятися до залицянь. Усе перетворювалося на перешкоду, але при його потрійному задумі все ставало легким: кожна з жінок виявляла поблажливість через те, що була зацікавлена, кожен із чоловіків – тому, що вважав: йому ж бо однаково.
Превану, якому тоді потрібно було пожертвувати лише однією жінкою, поталанило в тому відношенні, що вона стала знаменитістю. Будучи іноземкою та досить вправно відкинувши залицяння одного високопоставленого принца, вона привернула до себе увагу двору та міста. Коханець її розділив із нею шану та скористався цим у своїх нових коханок. Єдина складність полягала в тому, що потрібно було одночасно провадити всі три інтриги, причому рівнятися з потреби доводилося на ту, яка запізнювалась. І дійсно, від одного з його повірених я знаю, що найважче йому було почекати з однією, яка готова була розцвісти майже на два тижні раніше за інших.
Нарешті настав великий день. Преван, що домігся трьох освідчень, міг тепер діяти, як йому заманеться, і ви зараз побачите, як він учинив. Із трьох чоловіків один був відсутній, інший мусив поїхати вдосвіта наступного дня, третій перебував у місті. Нерозлучні подруги мали вечеряти у майбутньої вдови, але новий пан не дозволив, аби запрошеними виявилися колишні поклонники. Вранці того ж дня він ділить на три пачки листи своєї спокусниці, до однієї прикладає отриманий від неї портрет, до іншої – любовний вензель, намальований її рукою, до третьої – локон її волосся. Кожна прийняла цю третину жертви за ціле і в обмін погодилася послати знехтуваному коханцеві різкого листа про розрив. Це було багато, але ще недостатньо. Та, чий чоловік перебував у місті, мала у своєму розпорядженні тільки день. Із нею Преван умовився, що удаване нездоров’я позбавить її необхідності вечеряти у подруги і що йому належатиме вечір. Ніч подарувала та, чий чоловік був відсутнім, а остання призначала годиною любові світанок, коли мусив поїхати третій чоловік.
Преван, який нічого не випускає з уваги, поспішає до прекрасної іноземки; він приходить у кепському настрої, викликає в неї відповідне роздратування, якого йому й було потрібно, і віддаляється лише після того, як затіяв сварку, що забезпечувало йому свободу на цілу добу. Він улаштував усе як слід і повернувся додому, розраховуючи трохи відпочити. Але тут його чекали інші справи.
Листи про розрив несподівано розкрили опальним коханцям очі на все. Жоден із них не міг сумніватися, що принесений у жертву Превану. Досада, що їх ошукали, поєдналась із роздратуванням, яке майже завжди породжується в нас дещо принизливим відчуттям, що нас кинули. І ось усі троє, не змовляючись, але діючи мовби спільно, захотіли отримати сатисфакцію й вирішили зажадати її від щасливого суперника.
Останній знайшов у себе три виклики і прийняв їх, як і годиться. Але не бажаючи поступитися ні задоволенням, ні славою цієї пригоди, він призначив поєдинки на завтрашній ранок і вказав усім трьом один і той же час і місце біля одних із воріт Булонського лісу.
Із настанням вечора він узявся за свою потрійну справу й виконав її з однаковим успіхом. В усякому разі він згодом хвастав, що кожна з його нових коханок тричі отримала запоруку й доказ його любові. Тут, як ви добре розумієте, історії бракує доказів. Єдине, що може зробити неупереджений історик, це звернути увагу маловірного читача на те, що збуджене марнославство та уява можуть творити чудеса, і до того ж що на ранок після цієї блискучої ночі могло скластися становище, при якому ніякої обережності на майбутнє уже не було б потрібно. Хай там як, нижченаведені факти достовірніші.
Преван точно з’явився у призначений ним самим час. Він застав своїх трьох суперників, дещо здивованих спільною зустріччю, причому кожен із них уже, можливо, дещо втішився, побачивши, що в нього є товариші по нещастю. Він підійшов із люб’язним і невимушеним виглядом і звернувся до них із нижченаведеною промовою, яку мені передали цілком точно.
«Панове, – сказав він, – зустрівшись тут, ви, звичайно, здогадалися, що в усіх вас одна і та ж причина бути мною невдоволеним. Я готовий дати вам сатисфакцію. Вирішуйте між собою жеребом, хто з вас перший спробує вчинити помсту, на яку всі троє мають однакове право. Я не привів сюди ні секунданта, ні свідка. У мене не було їх, коли я вас образив, не потрібні мені вони і для спокутування». І тут, поступаючись своїм звичкам гравця, він додав: «Я знаю, що рідко вдається зірвати два банки підряд. Але хоч яку б мені було уготовано долю, людина взагалі достатньо пожила, якщо встигла здобути любов жінок і пошану чоловіків».
Поки його здивовані супротивники мовчки переглядались, і совісність їх, можливо, міркувала, що при потрійному поєдинку шанси дуже вже нерівні, Преван знову заговорив: «Не приховуватиму від вас, – вів далі він, – що проведена мною ніч дуже мене натомила. З вашого боку було б великодушно дозволити мені відновити мої сили. Я звелів, аби тут приготували сніданок. Зробіть мені честь розділити його зі мною. Поснідаймо ж, а головне – поснідаймо весело. Через такі дурниці можна битись, але мені здається, що вони не мусять псувати нам настрій».
Запрошення було прийнято. Кажуть, що ніколи ще Преван не був такий люб’язний. Він ухитрився не принизити жодного зі своїх суперників, переконати їх, що всі вони легко досягли б такого ж успіху, а головне, змусити їх визнати, що вони, так само, як і він, не упустили б нагоди. Як тільки все це було виголошено, решта залагодилася сама собою. Отже, ще до закінчення сніданку було разів десять повторено, що такі жінки не заслуговують, аби порядні люди через них билися. Думка ця збудила щирість, вино її зміцнило, і за декілька хвилин не тільки не залишалося вже ворожнечі, але дано було навіть клятви безмежної дружби.
Преван, якому вже, напевно, така розв’язка була не менш до душі, ніж інша, не хотів, одначе, поступитися своєю славою. І тому, застосовуючи свої задуми до обставин, він сказав ображеним коханцям: «І справді, помститися ви мали б не мені, а своїм невірним коханкам. Я надам вам цю можливість. Я вже не менше за вас самих відчуваю образу, яку незабаром розділю. Адже якщо кожен із вас не зумів утримати одну, чи можу я розраховувати на те, що утримаю всіх трьох? Ваша образа стала моєю. Погодьтеся повечеряти сьогодні ввечері в моєму будиночку, і я сподіваюся, що помсті вашій довше чекати не доведеться». Його хотіли змусити порозумітись, але він відповів із відтінком переваги, на яку надавало йому право все, що сталося: «Панове, я, здається, довів вам, що міркую, як слід діяти. Покладіться на мене». Всі троє погодились і, розцілувавшись зі своїм новим другом, розлучилися до вечора в очікуванні виконання його обіцянок.
Він же, не гаючи часу, повертається до Парижа і згідно зі звичаєм відвідує своїх нових коханок. Від усіх трьох він домігся обіцянки, що вони того ж вечора прийдуть повечеряти наодинці з ним у його будиночку. Дві з них, щоправда, трохи поковерзували, але в чому відмовиш наступного дня після того, як усе вже віддано? Він призначив побачення за годину одне після іншого, як і вимагали його задуми. Після цих приготувань він пішов, попередив трьох інших змовників, і всі четверо весело вирушили очікувати своїх жертв.
Ось почули, як прибуває перша. Преван зустрічає її сам, приймає з найпалкішим виглядом, веде до святилища, божеством якого вона себе вважає, а потім зникає, назвавши якусь нікчемну причину, і підміняє себе ображеним коханцем.
Ви розумієте, що зніяковіння жінки, ще не звиклої до любовних пригод, давало можливість без зусиль святкувати перемогу над нею. Кожен невимовлений докір було прийнято за милість, і раба-втікачка, повернена колишньому панові, була щаслива, що, надівши на себе ті ж ланцюги, отримує пробачення. Мирний договір було затверджено в затишнішому місці, а спорожнілу сцену зайняли у свою чергу інші актори приблизно так само, а головне – з тією ж самою розв’язкою.
Проте кожна з жінок уважала, що вона сама бере участь у грі. Їх подив і розгубленість посилилися, коли за вечерею всі три пари з’єднались. Але зніяковіння досягло межі, коли Преван, що знову з’явився серед них, мав жорстокість принести трьом невірним коханкам вибачення, котрі, викриваючи їх секрет, повністю відкривали їм, як жорстоко їх розіграли.
Все ж таки всілися за стіл, і незабаром до всіх повернулося самовладання. Чоловіки були відверто веселі, жінки змирилися. В усіх зачаїлася в серці ненависть, одначе розмови велися ними найніжніші. Веселість пробудила бажання, яке у свою чергу надало їй додаткової чарівності. Ця дивна оргія тривала до самого ранку, а коли всі розійшлися, жінки могли думати, що їм пробачено. Чоловіки, проте, затаївши злість, наступного ж дня оголосили про розрив, який виявився безповоротним. Не задовольнившись тим, що кинули своїх легковажних коханок, вони завершили помсту, давши цій пригоді розголосу. Відтоді одна з жінок пішла в монастир, а дві інші знемагають від нудьги у своїх маєтках.
Ось історія Превана. Вирішуйте самі – чи бажаєте ви збільшити його славу й упрягтися в його тріумфальну колісницю. Лист ваш мене і справді стурбував, і я з нетерпінням чекаю відповіді розумнішої й яснішої на те, що я писав вам у своєму останньому листі.
Прощавайте, чарівний друже, остерігайтеся забавних або химерних думок, які вас занадто легко спокушають. Подумайте про те, що на обраному вами терені недостатньо одного лише розуму та що один необережний крок стає непоправним лихом. Дозвольте, врешті, дружньому застереженню керувати іноді вашими забавами.
Прощавайте. Все ж я люблю вас так, ніби ви стали розсудливою.
Із ***, 18 вересня 17…