П р о т о к о л н е м а є н а м е т і п о в н о г о т а к о м п л е к с н о г о вирішення п р о б л е м и упершому періоді виконання зобов ' язань ( інакше навряд чи вдалося б його підпи -сати ), тим більше що група країн , що взяли на себе кількісні зобов ' язання за зго -дою , обмежена розвиненими державами . При цьому спостерігаються швидкі тем -пи емісії парникових газів у деяких з країн , що розвиваються , незважаючи на те ,що цілий ряд з них вжили заходи по зниженню темпів приросту викидів у порів -нянні з економічним зростом . Китай та Індія вже зайняли відповідно друге та п ' я -те місця у світі по викидах ( у цей час головними забруднювачами атмосферногоповітря є США – 24,2 %, Китай – 12,8 %, Росія – 6,4 %, Японія –4,9 % та Індія – 4,0 %). За прогнозами , частка країн , що розвиваються , в загально -му обсязі світової емісії збільшиться з 28 % у цей час , як мінімум , до40 % до середини XXI в ., а Китай до 2030 р . може стати світовим лідером з цьогопоказника .До недоліків Протоколу відноситься й те , що США та Австралія не берутьучасті в ньому , проте офіційно не відмовилися від участі у вирішенні проблемизміни клімату з політичних міркувань . Політика США спрямована на створеннясистеми добровільних двосторонніх та регіональних угод , які сприяють впрова -дженню екологічно чистих технологій . З ініціативи США та Австралії в 2005 р .утворено Азіатсько - Тихоокеанське партнерство з чистого розвитку , в який , крімних , входять Китай , Індія , Японія та Південна Корея . На шість країн - членів парт -нерства в цей час припадає 48 % світових викидів парникових газів . За заявою цихдержав , воно є інструментом для розробки додаткових заходів із боротьби зі змі -ною клімату . Партнерство допускає добровільне виконання самостійно встанов -лених кожною країною показників зниження емісії без застосування будь - якихсанкцій . Для реалізації поставлених цілей у 2006 р . Партнерство ухвалило рішен -ня щодо створення міжурядового фонду в 170 млн . дол . з метою фінансуванняпроектів у галузі енергозбереження та розробки поновлюваних джерел енергії . Бі -льша частина проектів буде здійснюватися в Китаї та Індії .До недоліків можна віднести і той факт , що Кіотський протокол спрямованийнасамперед на підвищення ефективності використання енергії , а не на комплексневирішення проблеми зміни клімату . Незважаючи на деякі поступки , зроблені дляРосії та ряду інших країн відносно надання додаткових квот на використання лі -сів , у цілому питання поглинання вуглекислого газу лісами недостатньо відбиті урішеннях угоди . При цьому в Росії в порівнянні з цілою групою розвинених дер -жав є більші можливості організації лісових проектів з поглинання вуглекислогогазу . Крім того , у порівнянні зі звичайними квотами можливості застосуваннякраїнами « лісових » квот трохи обмежені . Зокрема , їх не можна переносити на на -ступні періоди зобов ' язань . Ряд держав - учасників Кіотського протоколу ( напри -клад , країни ЄС ) заявили про відмову від покупки таких квот у межах європейсь -кої торговельної системи .Серед недоліків Кіотського протоколу називали й обмежений строк його дії –п ' ятирічний період (2008-2012 рр .), який не дозволяє державам і компаніям пла -нувати довгострокову діяльність по реалізації Протоколу . Однак у 2005 р . на кон -ференції сторін у Монреалі країни - учасниці домовилися про підготовку новоїміжнародної угоди , яка буде діяти з 2013 р . Домовленості включали й збереження

144