Від маркізи де Мертей до віконта де Вальмона
Чудово, віконте, і цього разу я від вас просто в захваті! Втім, після першого з ваших листів можна було чекати другого, тому він мене не здивував. Уже пишаючись своїм майбутнім успіхом, ви вимагали нагороди і запитували, чи готова я розплачуватись, але я ж бо добре бачила, що мені зовсім немає чого квапитися. Так, слово честі, читаючи вашу дивовижну розповідь про цю ніжну сцену, яка вас так схвилювала, бачачи вашу стриманість, гідну найкращих часів нашого рицарства, я разів двадцять подумала: справу програно!
Але ж інакше й бути не могло. Як же, по-вашому, має вчинити нещасна жінка, що віддається, а її не беруть? Дійсно, в таких випадках потрібно рятувати хоча б честь, що і зробила ваша президентша. Відносно себе можу сказати, що, на мій погляд, її спосіб дій справляє певне враження, і, щодо мене, я маю намір застосувати його при першому ж гідному того випадку. Але даю собі слово, що коли той, заради кого я витрачу зусилля, не скористається обставинами краще, ніж ви, він уже, напевно, мусить назавжди від мене відмовитись.
Так, значить, ви залишилися зовсім ні при чому? І це з двома жінками, з яких одна вже пережила велику подію, а інша тільки про неї і мріяла! Знайте ж – хоча ви вважатимете, що я хвастаю, і скажете, що легко пророкувати заднім числом, – можу присягнутися, що я цього очікувала. Річ у тому, що ви позбавлені справжньої обдарованості у своєму мистецтві: ви вмієте лише те, чому навчились, а самі нічого винайти не здатні. Тому, як тільки обставини не вкладаються в рамки того, що ви вважаєте звичайним правилом, і вам потрібно зійти зі звичної дороги, ви стаєте безпорадним, як школяр. Словом, для того, щоб ви розгубилися, виявилося досить, з одного боку – дитячої витівки, а з іншого – нового нападу цнотливості, й усе тільки тому, що це трапляється не щодня. І ви не зуміли ні передбачити їх, ні усунути. Ах, віконте, віконте! Ви вчите мене не судити про чоловіків за їх успіхами. Незабаром доведеться про вас говорити: ось саме тоді він був молодець. І тепер, нагромадивши дурість на дурість, ви звертаєтеся за порадою до мене! Ніби у мене тільки й справ, що виправляти ваші дурощі. Справді, це може вимагати дуже багато часу.
Хай там як, але одну з цих пригод почато всупереч моєму бажанню, і в неї я не втручатимусь. Що стосується іншої, то в ній ви і мені хотіли зробити приємне, і тому я вважаю її своєю справою. Листа, що додається до цього, який ви спершу прочитаєте, а потім передасте малій Воланж, буде більш ніж достатньо, щоб вона повернулась у ваші обійми. Але, прошу вас, приділіть цій дівчинці справжню увагу, і зробімо спільно так, аби вона довела до відчаю свою матір і Жеркура. Можете не побоюючись збільшувати дози. Я цілком ясно бачу, що ними юну особу не налякаєш. А коли ми доможемося того, що нам потрібно, нехай уже з неї виходить те, що вийде.
Мене вона вже абсолютно не цікавить. Спершу мені хотілося зробити з неї інтриганку хоч би другого розряду й узяти її на другі ролі при собі. Але тепер я бачу, що матеріал непідходящий. У ній є якась безглузда простодушність, яка не піддалася навіть лікам, застосованим вами, а вже вони ж бо зазвичай виконують належну дію. На мій погляд, це найнебезпечніша для жінок хвороба. Вона передусім свідчить про слабохарактерність, яка майже невиліковна і все псує. Тому, намагаючись виробити з цієї дівчинки інтриганку, ми зробимо з неї всього лише доступну жінку. А я вважаю, що немає нічого банальнішого, ніж легковажність із дурості, коли віддаєшся, не знаючи, як і чому, лише тому, що тебе атакують, а ти не вмієш оборонятися. Такі жінки – тільки інструмент для задоволення.
Ви скажете, що з неї тільки це і вимагається зробити, і що для наших цілей цього цілком достатньо. Нехай так. Але не слід забувати, що всі дуже скоро дізнаються, які пружини та двигуни приводять в дію такі інструменти. Тому, щоб використовувати це без небезпеки для самих себе, ми мусимо поспішити, зупинитися вчасно, а потім зламати його. По правді сказати, нам не бракуватиме засобів позбутись її: Жеркур без зусиль доб’ється її ув’язнення, коли ми того побажаємо. І дійсно, позаяк уже він переконається, що сподівання його обдурено, коли це стане всім відомо, чи не однаково нам буде, якщо він захоче їй мстити, аби тільки він залишався невтішний? Те, що я кажу про чоловіка, ви, напевно, думаєте про матір, – значить, справа варта заходу!
Це рішення, яке я, врешті-решт, прийняла, оскільки вважаю його найкращим, спонукало мене повести молоду особу швидким темпом, як ви побачите з мого листа до неї. Тому дуже важливо не залишати у неї в руках нічого такого, що могло б нас видати, і я прошу вас бути в цьому відношенні уважним. При дотриманні цієї обережності я беру на себе турботу про моральну дію, а решта – ваша справа. Якщо все ж таки ми згодом виявимо, що простодушність піддається лікуванню, то завжди встигнемо змінити план. Однаково рано чи пізно нам довелося б зайнятися тим, що ми збираємося зробити, так що ні за яких обставин зусилля наші марно не пропадуть.
Чи знаєте ви, що з моїми зусиллями це ледве не сталось, і що зірка Жеркура ледве не виявилася сильнішою за мою передбачливість? Адже у пані де Воланж в якийсь момент виявилася раптом материнська слабкість! Вона забажала видати свою дочку за Дансені! Ось що означала ця ніжніша увага до неї, яку ви помітили наступного дня. І це саме ви виявились би причиною такого кінця, що вінчає справу! На щастя, ніжна мати мені про це написала, і я сподіваюся, що моя відповідь протверезить її. У ній я так розводжуся про доброчесність, а головне, так лещу їй самій, що вона мусить увірувати в мою правоту.
Мені дуже шкода, що в мене не було часу зняти копію зі свого листа, щоб ви переконалися в суворості моїх моральних правил. Ви побачили б, як я зневажаю жінок, досить зіпсованих, аби завести собі коханця! Як легко бути суворою на словах! Це цілком нешкідливо для інших і ніскільки не утрудняє нас. До того ж мені відомо, що мила пані, як і всяка інша, мала в молоді роки деякі невеликі слабкості, і я нічого не мала проти того, щоб вона відчула себе приниженою хоч би перед своєю власною совістю: мене це дещо винагороджувало за похвали, які я розсипала їй проти своєї совісті. Так само і в тому ж самому листі думка, що я заподіюю зло Жеркуру, дала мені мужність добре про нього відгукнутись.
Прощавайте, віконте. Я дуже схвалюю ваше рішення затриматися на деякий час там, де ви перебуваєте. Я не маю ніякої можливості прискорити ваше просування, але раджу вам розважитися зі спільною нашою підопічною. Що ж до мене, то, незважаючи на вашу люб’язну цитату, ви самі бачите, – доведеться зачекати і, без сумніву, погодьтеся – не з моєї провини.
Париж, 4 жовтня 17…