Так закінчується наша правдива історія. А що це життєпис хлопчика, то слід скінчити його саме тут, бо, якби провадити далі, він став би життєписом дорослого чоловіка. Коли пишеш роман про дорослих, то знаєш напевне, де треба спинитися – на весіллі; та коли пишеш про дітей, доводиться уривати оповідь там, де це здається слушним.
Більшість персонажів цієї книжки живуть і сьогодні, вони заможні й щасливі люди. Може, колись згодом ми надумаємо повернутися до історії наших юних героїв і подивитись, які з них вийшли чоловіки та жінки; а тому навряд чи доцільно торкатися цієї пори їхнього життя тепер.