Михайло Відейко
Найвищим божеством, якого вшановували тюрки, був Тенгрі, небо. Він створив цей світ і мудро управляв ним — через каганів. Поряд із Тенгрі згадано інші божества, у кожного була своя доля і своя історія. Вони відомі зі стародавніх рунічних написів, писемних джерел, епічних творів.
Слід відзначити, що міфологія давніх тюрків формувалася у оточенні інших народів, які мали власні міфологічні традиції. Їхнім сусідом був Китай, який тоді мав розвинену літературну традицію, якій ми завдячуємо також і записам тюркських переказів. У наступні часи, коли тюрки розселилися на величезних обшарах не лише у Азії, а й подекуди в Європі, можна спостерігати вплив на формування їхньої міфологічної традиції інших народів. Певний вплив справило поширення ісламу серед тюркських народів. Знайомство з релігійними вченнями Індії. Тому не варто дивуватися різноманіттю версій міфів — від космогонічних до генеалогічних, а також їхній подібності до міфів інших народів.
Нашим завданням не був переказ або порівняння всіх існуючих версій, або пошук історичного підґрунтя у тих випадках, коли його варто було пошукати — а таких спроб чимало і приклади деяких із них наведено у посиланнях. Тому підрозділ складається із переказу основних та найбільш показових зразків міфології — опису життя богів, творення світу.
Окрема цікава тема — генеалогічні міфи, які оповідають про походження народу та правлячої династії. Майже незмінним персонажем їх є сіра вовчиця або вовк. Вони виконують особливу роль в історії — вовчиця Асена є прародителькою правлячої династії, інший вовк стає провідником війська на стежках завойовницьких походів Огуз-хана. Але понад усіма та усім сущим володарює Тенгрі, Тенгрі Хан.
Тенгрі, білий птах блакитного Неба
Є три світи: Верхній (Небо), Середній (Земля) і Нижній (Підземний). У кожного світу є свій володар, але Володар Неба, Тенгрі — він володар над усіма світами. Його описують, як білого гусака, який летить над нескінченним океаном. Цей Океан є Час. Ак-Ана, Біла мати, звертається до нього із закликом — «творити». І створює Тенгрі другого птаха на ім’я Ер Кіші. Цей птах уже не такий чистий і білий, але він могутній і також творитиме Світ.
Створивши Світ, Тенгрі здіймається на Небо. Живе він на п’ятому рівні Неба, недосяжного для шаманів. Лише божественні вісники можуть потрапити до Владики. Звідки керує він Світом, даючи людям — створеним у співпраці з представником темряви Ер Кіші (Ерлік-ханом) — закони. На Землі, у Середньому Світі, з’явитися Тенгрі може лише у вигляді Птаха, білого гусака.
Тенгрі порядкує долями усіх людей. Він дає владу каганам, своїм посланцям до простого народу. Тому Тенгрі може покарати тих, хто виступатиме проти кагана. Він промовляє до кагана, даючи йому настанови у справах війни та миру, управління державою. Шляхами Світу їздять двоє посланців Тенгрі: один на рябому коні, другий — на чорному. Їх теж вшановують люди.
Є ще божества, які живуть в Середньому Світі. Це Священна Земля Єр-суб. Разом із Тенгрі та Умай вона є покровителькою усіх тюрків. Також карає вона грішників. Живе Богиня на Священній Горі. Крім того, на Землі є чимало духів, які господарюють у окремих місцях. З ними можна поспілкуватися за допомогою шамана.
Створення Світу
Спочатку був Океан, безмежні води, на яких плавали два птахи. Про одного із них кажуть, що це був білий гусак. Одна із птахів полюбляв глибоко і надовго пірнати, інший — сумував самотньо на поверхні. От і спало на думку йому створити Світ. Від птаха-любителя глибин дізнався він якось про те, що на дні Океану є пісок, з якого на бажання можна створити землю. І коли птах із глибин приніс зразок того піску, другий птах заходився творити землю.
Це була довга і виснажлива праця, яку, до того ж, білому гусаку довелося виконувати самому. Процес обробки піску колотушкою тривав дев’ять днів, після того було отримано землю з рівненькою поверхнею. Однак тут інший птах вирішив віддати решту піску і виплюнув її на створену поверхню. Наслідком цього стало утворення гір, ущелин — коротше, ідилію було зіпсовано. Цей хід мав і політичне значення: адже новоутворення належали йому, а не Птаху-Творцю. І тоді Птах-Творець покарав хитруна за вияв гордині, не надавши на новоствореній землі йому місця для проживання. Однак другий Птах і не думав здаватися, задумавши підступ.
Він став слізно просити надати хоча б стільки землі, скільки треба, аби встромити в неї очеретину. Не очікуючи зради, господар землі погодився. І тоді сталося те, що сталося: другий птах простромив новостворену землю наскрізь очеретиною, а потім пірнув у той отвір. Довелося Творцю погодитися на те, аби птах цей панував у Нижньому Світі.
Таким чином Світу Наземного один господар, у Світу Підземного — інший. Але є речі, які вони можуть створити лише об’єднавшись. Разом птахи виростили на Землі ліси, розвели у них тварин. А потім настала черга людей.
Створення людей
Коли Птах-Творець вирішив створити людей, аби заселити землю, то як матеріал було обрано глину та дерево. З дерева зроблено кістки, з глини — м’ясо. Щоб оживити ці створіння, була потрібна душа. Душу в людину вдихнули обидва птахи. Тому від початку в людині половина душі походить від володаря Нижнього Світу. Так було створено одразу і чоловіків, і жінок.
А от закон, хліб і тварин людям дав Птах-Творець — відтепер вони могли жити та працювати. Закон був важливішим за хліб і тварин, адже без нього люди можуть повернутися до початкового Хаосу. Без праці людині теж буде погано.
Від моменту Творення людей обидва птахи отримали імена, аби люди знали, кого слід вшановувати. Той, який створив землю, став називатися Тенре (Тенгрі) Кудай, Володар Нижнього Світу — Ерлік-хан (Йєр Суг).
Упорядкування Світу
Коли було створено людей, Тенгрі здійнявся вгору, відділивши Небо від Землі. Відтепер існували Верх, Низ та Середина.
Однак створений світ вимагав остаточного впорядкування. Над Землею вирувала Чорна буря, здіймаючи пил до хмар, грім гримів, блискавки освітлювали все, падав величезний — з качине яйце — град із небес; усе це загрожувало людям і тваринам, жах і руйнування панували у Світі. Степи палали, річки текли, як заманеться, навіть гори не відали спокою. А Сонце і Місяць, зорі кружляли на небі хаотично. Отож усьому слід дати лад.
І тоді Володар Неба, Тенре, з’єднує Всесвіт, забиваючи Алтін Таяк, тобто золотий кілок-посох. Він скріплює Небо і Землю. Посох сяє на небі як зоря — це Полярна Зірка. Навколо чарівного посоха відтепер триматимуть по небу шлях і Сонце, і Місяць, зірки та комети.
Дивлячись на ці дива, люди і собі почали будувати житла, схожі на купол Небес — так з’явилися перші юрти. Отвір для диму — то Центр Неба, вхід до Небесного Світу.
Володар Нижнього Світу
Ерлік(Ірлік)-хан володарює у Нижньому Світі, отож він є Богом темряви і мертвих людей, половиною душі останні від появи на Землі зобов’язані йому. Деякі кажуть, що Ерлік — справа рук Творця і допомагав йому при створенні світу та людей. Тоді ж Ерлік спробував створити частину Світу для себе, однак був покараний за гординю та був ув’язнений на дев’ятому рівні підземного світу.
Шамани оповідають, що волосся у правителя Нижнього Світу чорне, довге — до пліч, великі чорні вуса він закладає за вуха, а чорна борода в нього по коліна. А ще кажуть, що голова Ерліка нагадує голову свині, проте тіло в нього, як у людини.
Символи влади Ерліка — меч і чаша. Меч його кутий із зеленого заліза (згадка про стародавні бронзові мечі?), чаша — зроблена із людського черепа. Замість коня у нього — чорний бик, а замість нагая — сокира. Одягнений Ерлік-хан у сім ведмежих шкур, а спить на ложі, встеленому хутром семи чорних бобрів.
Ходять чутки, що йому в підземному царстві помагає Бюрт — бог швидкої смерті. У Ерлік-хана дев’ятеро синів, і звуть їх «чорними хлопцями», всі вони теж боги. Богом мужності та хоробрості є Матір Хан, богом заліза — Темір-хан, богом шпигуннів — Учар-хан. Втіленням сил темряви та зла є решта синів — темрявою опікується Караш-хан, Шингай-хан — Хаосом, богом зла є Комур-хан, катастрофи — Бадиш-хан, поразки — Ябаш-хан, розбрату — Керей-хан. У Ерлік-хана також і дев’ятеро дочок, звуть їх «чорними дівчатами», але їхні імена невідомі.
А ще творіннями Ерлік-хана є злі духи. Вони, разом з дітьми Володаря темряви, шкодять людям, несучи нещастя, хвороби і смерть. Оборонитися від напастей можна, лише приносячи йому жертви. Найкраще для цього підходять тварини. Інакше людина, яка помре від напастей, потрапивши у Нижній Світ стане рабом.
Цариця Умай
У цариці-богині Умай, дружини Тенгрі, золоте волосся. Бачили її і зі срібним волоссям, коли вона спускалася на землю по веселці. Можливо, колись Умай теж, як і Тенгрі, була птахом, птахом Хумай, який віщує щастя. Вона — богиня-Мати, тому є покровителькою матерів, породілей.
Живе Богиня на Сурун-горі. Вона — володарка Сут-кьол, озера, наповненого молоком. У тому озері можуть очиститися духи шаманів та душі людські.
Коли народжується дитина, Умай перерізає їй пуповину і охороняє, тримаючи напоготові золотий лук із золотою стрілою. З нею пов’язані обереги, які мають висіти у юрті над колискою: маленький лук зі стрілою, стріла (якщо у колисці хлопчик), веретено (якщо у колисці дівчинка). Якщо спляча дитина усміхається, це означає, що Умай десь поруч. Коли дитина заплакала — то означає, що богиня полинула далеко у своїх справах.
У давні часи Умай спустилася на землю, маючи при собі дві берези. Тому це дерево теж із нею пов’язують. До Умай мають звертатися при потребі подружжя, які бажають мати дітей. Богиня приймає тих, хто приходить у цей Світ, і вона ж забирає душу по смерті.
Водночас Умай — покровителька воїнів. Воїни вшановують і Тенгрі, і Умай, які разом ведуть їх до перемоги. Каган і його дружина — то земне втілення подружжя небесного, Тенгрі та Умай.
Чарівна вовчиця Асена
У людей, яких створив Тенгрі, є і свої історії. Одна з них була записана ще у середині VII ст. у Китаї і оповідає про походження правлячої династії Ашіна. Багато літ тому одні люди жили край болота, коли напали на них вороги. Ворог був нещадний і вбивав усіх — воїнів, жінок, старих та дітей. Вціліла лише десятирічна дитина — хлопчик.
Цього хлопчика врятувала і вигодувала сіра вовчиця на ім’я Асена. Вони разом втекли до далеких гір, у землі іншого народу. Оселилися вони у великій печері, щоб краще сховатися від ворогів.
Там, у печері, хлопчик зростав під опікою вовчиці. Коли ж він виріс, Асена стала йому дружиною і народила йому десятеро синів. Напівлюдьми — напіввовками були діти Асени. Настав час, і вийшли вони з печери до людей, одружилися. Від них пішли десять родів, головним з яких став род Ашіна, сина Асени і хлопця з людей, які жили край болота.
Один із спадкоємців Ашіна, Ясань-шад, помандрував на Алтай. Там вони були відомі, як умілі ковалі. Їхні нащадки правили у могутній державі — Тюркському каганаті та інших державах, перемагаючи ворогів і караючи кривдників свого народу.
Інші розповідають, що сірий вовк показав тюркам, яких тіснили вороги, шлях до країни Ергунекон, де вони змогли не лише врятуватися, а й повернутися переможно в жорстокий світ, і панували в його частині. І досі народи тюркського походження вшановують сірого звіра, який порятував їхніх предків та вказав їм шлях до перемог.
Долина Ергенекон, або Як було засновано тюркський каганат
У давні часи прийшла війна на землі тюрків. Вони програли битву і довелося тікати від ворогів. Знайшли вони схованку в долині Ергенекон, але зворотний шлях не змогли знайти, бо перекрила його міцна та висока скеля. І жили тюрки у тій долині чотириста років.
Та знайшовся у племені коваль, який зумів розплавити ту скелю********. Так було відкрито прохід у великий Світ, до якого вивела людей сіра вовчиця Асена. Тепер їм поталанило у війні і було створено велику та могутню державу. Столиця ж тієї держави, Орду-Балік, розташована у долині Ергенекон.
******** Подібний сюжет є й у легенді про походження монголів. Їхні предки, щоб розплавити скелю, яка закривала вихід із долини Ергуне-Кун, виготовили величезний горн. Серед тих, хто вийшов із долини, був предок Чингіз-Хана, Борте-Чіно.
На згадку про вікопомну подію відтоді проводять тюрки церемонію на Новий рік, святкуючи вихід свого народу з вовчицею Асеною із долини Ергенекон.
Огуз-хан: від народження до влади
Народився у Кара-хана син на ім’я Огуз********. Легенда оповідає, що зачала мати чарівну дитину від сонячних променів. Тільки-но дитина з’явилася на світ, як одразу почала розмовляти. І замість молока матері першого ж разу попросила напувати її виключно камизом-кумисом, а до нього давати м’ясо. Відтак ріс Огуз і став дорослим упродовж лише сорока днів: «І ноги його були подібні до ніг бика, поперек — поперекові вовка, плечі — як у соболя, а груди, як у ведмедя». Із самого Неба було надіслано Огузу чарівні лук та стріли.
******** Відомості з поеми «Огуз-Наме», відомої із середньовічного рукопису.
У ті часи на землі тюрків нападав лютий дракон. Отож озброївся Огуз і вирушив воювати того дракона. Замість того, аби вступити у двобій, герой підготував пастку, а за приманку використав тушу оленя, яку підвісив на дерево. Убив спійманого дракона Огуз бронзовим ланцюгом та відрубав страшну голову мечем.
Після цього подвигу став Огуз шанованим богатирем. І зібрав він загін із сорока вояків, щоб стерегти землі свого народу. Та його рідня — мачуха і зведений брат (який був офіційним спадкоємцем Кара-хана). Почали намовляти батькові, Кара-хану, на сміливця: буцім той прагне скинути батька, щоб самому володарювати над народом. Запросив Правитель сина на мисливську вечірку, аби там вбити його. Однак Огуз дізнався про той план і сам убив батька, а по тому став ханом. Довелося тепер уже підступній мачусі та брату тікати подалі, до земель Китаю.
Ставши володарем над тюрками, пішов Огуз Хан у степи, щоб належним чином вшанувати Тенгрі, володаря Світу. І там, у степу, побачив він коло світла, де у сонячних променях стояла красуня-дівчина. Закохався хан у неї та одружився. І народилося у них троє синів — Гюнеш (Сонце), Ай (Місяць) та Юлдуз (зірка).
Одного разу пішов Огуз Хан на полювання та знайшов у стовбурі дерева зачаровану дівчину. Одружився хан і з цією красунею. Мав з нею іще трьох синів. Імена ж їм були Ґьок (Небо), Даг (Гора), Деніз (Море).
Огуз-хан іде на війну
Після народження синів зібрав Огуз-хан вояків своїх на банкет. Коли зібралися вони, то мовив їм хан, що настав час брати щити і мечі та йти на війну. І промовив Огуз такі слова:
«Кут буде нашим знаком;
Сірий вовк буде нашим ураном...
Сонце — наш прапор, а небо — наш намет».
Переш ніж виступити в похід надіслав хан гінців царям на чотири сторони Світу. Сказано було у тих листах: «Я — хан тюрків. І стану ханом чотирьох сторін Землі. Хочу я твого послуху». Отримавши лист Алтун-хан (Золотий-хан) у правому куті земному висловив свою покірність. Урум-хан у лівому куті коритися не став. Оголосив тоді Огуз-хан війну непокірному і рушив із військом у похід.
Коли стало військо табором, якось вночі прийшов до ханського намету сірий вовк і сказав таке: «Огузе, коли йдеш у похід проти Урум-хана, я хочу піти попереду твого війська». І пішли вони далі, і керував сірий вовк військом у поході.
Відбулася тоді битва на Ітиль-річці. І переміг у ній Огуз-хан********. І повів він військо до інших куточків землі і всюди переміг, ставши ханом чотирьох сторін Землі.
******** Дехто з дослідників вважає, що історичним прототипом Огуз-хана був ніхто інший, як правитель хунну на ім’я Моде (Маодун), який заснував імперію і правив між 209–174 рр. до н. е. Моде, як і Огуз, у молодості мав конфлікт із батьком і прийшов до влади так само. На відміну від Огуза, Моде взяв мачуху за дружину. Воював Моде з усіма сусідами, включно з Китаєм, і досить успішно.
Спадщина Огуз-хана
Багато років прожив на світі Огуз-хан. Якось наснився йому віщий сон, і відрядив він шістьох своїх синів у похід: троє пішли на Схід, а троє на Захід. Старші знайшли на Заході лук, зроблений із щирого золота. Молодші на сході відшукали три стріли — з чистого срібла були ті стріли.
Уже в старості Огуз побачив ще один сон. Він знову покликав своїх шістьох синів і відправив їх на схід і захід. Його старші сини знайшли золотий лук на сході. Його молодші сини знайшли три срібні стріли на заході.
Коли повернулися вони зі знайденим до батька, то промовив Огуз-хан такі слова:
«Мої сини, я багато ходив;
Я бачив багато битв;
Я кинув стільки стріл...
Я об’їхав багато коней;
Я змусив своїх ворогів плакати;
Я змусив своїх друзів усміхатися;
Я сплатив борг Тенгрі;
Тепер я віддаю свою землю».
Розбив-розділив тоді Огуз-хан золотий лук на три частини, і кожному зі старших синів (а були це, нагадаємо, Ґюн, Ай та Ілдіз) по одній частині того чарівного лука дісталося. Три ж срібні стріли були віддані тоді молодшим синам (а це були Ґьок, Даг та Деніз). Відтепер звалися старші сини Сірими стрілами, а молодші — Три стріли. І поділив тоді він володіння свої між синами. Було у Огуз-хана двадцять і четверо онуків. І всім їм, синам та онукам, визначено було достойне місце в юрті Огуз-хана, так само, як і місце у владі серед народу тюрків********.
******** Легендарний родовід було покладено в основу цілком реального визначення першості серед цілком історичних, уже не легендарних, тюркських правителів.