| |
Забагато думок
В голові забагато думок
На душі забагато сумління,
Так, йдучи по життю, кожен крок
Відчеканюю власне терпіння.
Хоч навколо багато людей
Якщо зле, то їх поруч немає,
І не всі прикрашають твій день
Що так швидко, безслідно зникає.
В серці забагато любові
Через море розчарування,
Я сміливо пливу у надії
Щоб з тобою зустріти світання.
––––––––
Я прийду
Ти чекаєш мене, я прийду
Не прийти я вже просто не можу,
Не боюсь проливного дощу
Дорогу до тебе я наворожу.
Я пройду крізь густий туман
По крутому, гірському обриву,
Сподіваюсь зустріти тебе й там
Ти є долі моєї справжнє диво.
Мріяти не перестану
Я сонечком Вашим стану
Душу зігрію в тривозі,
Місяцем я прилину
Світити Вам у дорозі.
Зіркою ясною буду
З неба на Вас дивитись,
Хмаринкою без дощу я
Буду над Вами котитись.
М'якою травичкою стану
Якщо Ви в дорозі спіткнетесь,
Дощиком чистим з неба —
В спрагу води нап’єтесь.
Піснею ніжною серце
Я звеселю й відігрію,
Мамою буду, сестрою,
Стану коханою. Вмію...
Мріяти не перестану
Поки життя триває,
Тільки, чомусь, я знаю
Що в мене Вас і немає.
Маски
Скільки ж масок потрібно людині одній
Щоб прожити життя й приховати свій біль?
По одній — у дорогу і для друзів мерщій
Та коли приїжджаєш до своєї рідні.
Для дітей, щоб не бачили суму в очах
І для інших людей, щоб подумали “Ах...”,
Чоловікам — одну, переконливу, взяти
Щоб за нею самотність надійно сховати.
А коли темна ніч оповиє усіх
Всі ті маски зніму та побуду без них,
Я тоді лише справжня, як не бачить ніхто
Маю слабкість і силу, а в житті я — фантом.
––––––––
Бар’єр
Могла б і я щасливою побути
Не раз, не двічі, повсякчас,
Бар’єр чужого перетнути
Й зробити вибір хоч би раз.
Та щось мене все ж не пускає
В сім’ю чужу прийти отак,
Непрохано... Я твердо знаю
Що небо дає добрий знак.
Сама... Тебе немає...
Я йду, а назустріч мені — сильні вітри
Та хоч би один серед них був попутний,
Йдуть поряд зі мною всі, але ж не ти
Ти в цьому світі, певно, відсутній.
Я йду, а назустріч мені — сніг в обличчя
Падає густо і всю мене замітає,
Вітер колючий рве все на клоччя
Оглядаюсь... Сама... Тебе немає...
Я йду, а назустріч — сумна й темна ніч
От у неї я зараз про тебе спитаю,
Ось ми й зустрілися віч-на-віч
Ніч сказала: “Не бачила я його, не знаю”.
Я йду, а назустріч — голубенька хмаринка
Може, вона щось про тебе розкаже?
Та зупинилась, мов невагома пір’їнка
Сказала, що не бачила, тому не підкаже.
Я йду, а назустріч — новий, світлий день
Він розбудив мене від глибокого сну,
Сказав, щоб я вірила, що час мій прийде
Бо я, напевно, заслуговую на зустріч ту.
Я йду, а назустріч мені — ласкаве сонечко
Своїм проміннячком ніжним мене обняло,
Знаю, знаю я, моя ти невловима долечко
Колись я, несподівано, таки зустріну його.
Відлуння твоїх кроків
Те відлуння твоїх кроків —
Сумний стукіт мого серця,
Вже минуло стільки років
Пам'ять все черпає з денця.
Спомини, палкі бажання
Слова, зустрічі, розлука,
Душ закоханих єднання
А не бачитись — то мука.
Відголоски далекої юності
В снах приходять до мене,
Життя у нашій закоханості
Вітром за хмари віднесене.
––––––––
Уривки фраз, думок і мрій
Уривки фраз, думок і мрій
Я залишаю на папері,
Щоб той забути буревій
Без Вас відкрию “в завтра” двері.
Ніщо не варте взагалі
Того, щоб щастя оминути,
І кожен пробує собі
У цім житті щасливим бути.
А я — твоя любов
Я — твоє чисте, гірське джерело
Туга споконвічна і печаль,
Ти — кохання мого надійне весло
Промінчик, що освічує даль.
Я — твій полин, що цвіте край дороги
Гарний та гіркий на смак,
Ти — круті мої, нездоланні пороги
Що цвітуть, мов червоний мак.
Я — твоя вірність, ласка й тепло
Незвідана досі тобою стежина,
Ти — натхнення моє, щастя й добро
Радість моя і нездоланна вершина.
Я — твій спокій і радісний день
Життєдайна усмішка твоя,
Ти — віночок веселих моїх пісень
І доленька щаслива моя.
А я — твоя любов, а ти — моє кохання
Тебе я кличу знов у мрії, сподівання,
У снах тебе зову, і знають темні ночі
Коли тебе я бачу, сміються мої очі.
Ще зустріну тебе
Я чужі компліменти
Викидаю на вітер,
Навіщо ці сентименти
Як не зможу любити?
Гарно й сонячно нині
Он хмаринка пливе,
Буду небу радіти
Як зустріну тебе.
––––––––
На відстані душі
Сонечко — низько, на відстані руки
Хмари пливуть так замріяно в небі,
Почуття у серці — на відстані душі
Але про них вже пізно. Ні, не треба...
На відстані душі — глибокі почуття
Та їх судилося не кожному прожити,
Яке вже може бути каяття?
Щоб щастя, трішки щастя пережити...
Квіти у полі — більше, ніж радість
Туман розстеляється густо в долині,
Щастя у долі — рожева безкрайність
Так рідко нам зустрічається нині.