| |
––––––––
Любов весною зацвіте
Я рядочки загорну у ніжність
Із любов’ю поспішать до вас вони,
Поміж ними напишу про вірність
Дні та ночі линуть до весни.
Загорну я букви у кохання
Адресата мого віднайде весна,
Я з надією стрічатиму світання
Гітари знову гратиме струна.
Я рядочки загорну у радість
Так, що смуток зовсім відійде,
І крізь роки та життєву мудрість
Любов весною знову зацвіте.
––––––––
Що було, те пройшло
Колись це було важливо
Зараз — не варте уваги,
Без Вас я життя прожила
Навіщо тепер турбуватись?
Що було, те пройшло
Вороття у минуле немає,
В одну річку двічі
Ніхто не ступає...
В мені
В мені — то вітер-буревій
То п’янка спека, що до поту,
То знову шквал і суховій
То ніжний, літній дощик.
То холодно й мороз тріщить
Свої малює скрізь узори,
То листя падає з дерев
Униз, непрохано під ноги.
В мені завжди усе бурлить
Коли з собою наодинці,
Я думаю: “Змінити світ?
Змінити увесь світ жінці?”
Я завжди різна, я така
Що, іноді, й сама дивуюсь,
Лечу далеко ввись в думках
І мріями я там милуюсь.
Я хочу позитивних змін
В коханні, в долі, на роботі,
Щоб, не згинаючи колін
Дивитись людям чесно в очі.
Так буває...
У житті буває боляче
Ви знали?
У житті буває сумно
Ви втрачали?
У житті буває голодно
Ви чули?
У житті буває холодно
Забули?
У житті бува приємно
Ви кохали?
У житті буває весело
Пізнали?
У житті буває вірно
Ви дружили?
І життя бува щасливим
Ви любили?
Думки із літер
Будь собою й роби, що треба
Свою зірку не знімеш з неба,
Все життя вона буде світити
Доки ти на землі будеш жити.
І впивається небо у воду
Манять гори у свою далечінь,
Ти поглянь на казкову природу:
На роздолля, на ту височінь!
Зорі сяють для нас із тобою
Віти ніжно дарують нам цвіт,
Наше небо вінчає собою
Світить зорями стільки літ.
Не для себе подув сильний вітер
І дощі, і сніги — ще не час,
Я думки вже складаю із літер
Не для себе... Для нас...
Моє омріяне кохання
Моє омріяне кохання
Згубилось у вечірній тиші,
Сама стрічаю я світання
Так порожньо в душевній ніші.
Моя омріяна любов
З’явилась у далеких горах,
Через роки відлунням знов
Озвалась у квітучих долах.
Моє омріяне майбутнє
Ти знов наснилося мені,
І почуття ті незабутні
Такі приємні, неземні.
––––––––
Най зігріє сонечко
Най зігріє нас сонечко весняне
Листям золотавим осінь замете,
На обличчя накладе мороз рум'яна
Літній дощик коси заплете.
Най горить кохання щиро та не тліє
Місяць зорі, як намисто, розкладе,
Доброта й надія душу хай зігріють
І до щастя ця стежина приведе.
Щастя
Не люблю я настрою похмурого
Того, що аж душу мою рве,
Що б придумати мені веселого
Щоб забути все в житті сумне?
Вийду в поле, небу я вклонюся
Сяду на хмаринку, що зустрілась,
Піднімусь над світом, засміюся
Казка, що в дитинстві мені снилась.
Пролечу над травами й лугами
Назбираю квітів польових,
Над лісами пролечу, полями
Потім знову піднімусь увись.
Вірю, моє щастя рветься в хату
Відкриваю навстіж йому двері,
Вірного кохання хочу я. Багато?
А на менше не розмінююсь душею.
Грані
Я вже не та, що вчора
Грані карбує життя,
Все вже давно в минулому
Вже не вчорашня я...
Добре, що все змінилося
Треба в ногу йти із життям,
Я колишня собі наснилася
І розсміялася у думках...
––––––––
Ти кохав мене. Я тебе теж.
Морем неосяжних почуттів
Прокинулось наше кохання,
Я хотіла цього. Ти хотів.
Ми разом зустрічали світання.
Океаном, ласкавим без меж
Розплескалися хвилі любові,
Ти кохав мене. Я тебе теж.
Розуміли усе на півслові.
Бурхливою рікою спливав час
Випробовувала доля почуття,
Небо вирішило розлучити нас
Інші люди увійшли в життя.