| |
Соловейко
Соловейко тьохкає у лузі
Лине попід хмари його спів,
Ми поринули у світ ілюзій
Ти сказав “Кохаю”, як зумів.
Наші гори бачили нас, чули
І смереки посміхались нам,
Ми щасливими, закоханими були
Мріяли..., назустріч шли вітрам.
Час прийшов мені вже від’їжджати
Стежка та веде у невідомий світ,
Буду мало я сюди уже вертати
Почуття підуть у пустоцвіт.
Мерехтливі зорі й досі кличуть
Спомин на душі іще живе,
Соловейка пісні в серці плинуть
І смерека нас чекає ще.
Не обіцяй
Не обіцяй мені, що зірку зірвеш з неба
Чи то хмаринку ти притягнеш вниз,
Не обіцяй. Це зайве. Так не треба
Робити з почуттів нещирих вітру бриз.
Не обіцяй мені, що вік любити будеш
Не говори так. Ти — невпевнений в собі,
Не обіцяй, що жити лише мною мрієш
Ти не мені належиш... Будь у сім'ї.
––––––––
Хай так і буде
Вони у житті були кардинально різними
Буває, людей не об'єднує, взагалі, ніщо,
А доля все глумилася словами грізними
Дітьми їх життя клеїла. Не допомогло...
В майбутнє підуть вони шляхами окремими
Розмов і зустрічей у них більше не буде,
Причини їх відчуженості будуть вагомими
І наступні роки вже не згладять це.
Він ніколи вже не попросить пробачення
Пам'ять про їх минуле в неї теж не пройде,
Доля приготувала їм різні самотності
Такі випали карти. Хай вже так і буде...
Розплакалась осінь
Розплакалась осінь тихим дощем
Сльози упали на лист під ногами,
Так і в житті... Буває усе...
І радість змінюється сльозами.
Залишаємо цей дощ для осені
Щоби сльози не зволожували повік,
Пам'ятай, що за грізною зливою
Щастя прийде на твій поріг.
––––––––
Промінь надії
Життя моє мчить неупинно
Безповоротно... У даль...
Час так іде тихоплинно
Сива підкралась печаль.
Рокам я своїм завше рада
Вони не лякають мене,
В серці моєму — відрада
Дорога мене ще веде.
Немає причин сумувати
За вік хвилюватись — не час,
Так хочеться жити щасливо
Ще промінь надії не згас.
Пробігало між ними кохання
Пробігала між ними дружба
Обіймала своїми крильми,
Пропливали хмаринки в небі
Ти цінуй її, бережи.
Пробігала між ними ніжність
І словами лягла на папір,
Мерехтіли вечірні зорі
Ти почуття свої перевір.
Пробігало між ними кохання
Кольорами веселки зійшло,
І засяяло сонце яскраво
Їх кохання умить розцвіло.
Пробігала між ними розлука
Вона журилася, була сама,
Розплакалась... Душевна мука:
“Зрадлива ця любов, хитка”.
Пробігала між ними відстань
І у кожного — життя своє,
Під дощем омивається пристань
Чути кроки... Самотньо хтось йде.
Заспіваємо, як солов’ї
Стану вечірньою зіронькою
І з'явлюсь понад хмарами,
Або ж темною ніченькою
Що приворожує чарами.
Стану легким вітерцем
Щоб промчатися поруч тебе,
Граючись, торкнусь плечем
І ти відчуєш погляд з неба.
Стану яскравим промінчиком
Щоб торкнутися твоїх скронь,
І ти полюбиш наше літечко
Ніжну ласку моїх долонь.
Стану для тебе хмаринкою
В небі тихо я пропливу,
Будеш над своєю хатинкою
Роздивлятись небесну красу.
Стану росою я ранньою
Залишу її на твоєму вікні,
І над дорогою дальньою
Ми заспіваємо, як солов'ї.
Лиш на хвилинку
Здається, притомилася. Все... Далі не йду
Але знову прокидається чудовий ранок,
Миттю свій настрій перевзуваю на ходу
Ще ж попереду у мене не один серпанок.
Усі довкола кольорово мережать життя
Подумала я, що не дуже то й втомилась,
Люблю я гарні візерунки з вишиття
Йду далі... Я лиш на хвилинку зупинилась.
––––––––
Я вірю
До тебе линуть всі мої думки
В жіночих мріях, снах чи наяву,
А поруч пробігають і роки
Разом із ними я до тебе йду.
Мене не спинить ні бурхливий вітер
Що дме в обличчя нам наперекір,
Ні холод зимовий, морози люті
Ні дощ холодний, сильний, проливний.
Я твердо знаю, ти таки десь є
Й усе своє життя лише мене чекаєш,
І вірю я, що день такий прийде
Де ми зустрінемось з тобою. Знаєш?
Ти увірвався в мої сни
Ти вітром увірвався в мої сни
Місяць та зорі пливли по небу,
Заблукали потаємні наші думки:
“Може, зробимо ще одну спробу?”
Очі ніжні твої наснились мені
І твій погляд — серйозний, милий,
Ласкаві дотики залишив у душі
Для чого ж ти наснився, сизокрилий?
Ти незвично прийшов у сни
Падав кружляючи осінній лист,
І ливнями не змити всі сліди
Людей, серця яких переплелись.
Чи зустрінешся ти колись мені?
Місячне небо в зорях довкола,
Ми ж побачимося уві сні
Хай доля малює дотичні кола.
Цей сон минув — ранок, день, вечір
Розставляють буденні пріоритети,
Знову і знов відкладаю свій намір
Вкотре подумаю я: “Де ж ти?”