34
— Я знаю, що справа в політиці, ти знаєш, що справа в політиці, але ти ж усе одно, по суті, цим і займаєшся, — сказав Ґрему Кроуфорд.
Був вечір, вони йшли повз торгових рядів Стейт-стрит до федерального штабу Чикаго.
— Зроби те, що завжди робиш: просто проведи кілька паралелей, а я сам закінчу.
Поліцейський департамент Чикаго запитав у відділу поведінкової психології ФБР детальний профіль жертв. Представники поліції сказали, що він потрібен їм для розташування додаткових патрульних нарядів на час повного місяця.
— Вони це роблять тільки для того, аби дупи прикрити, — сказав Кроуфорд, розмахуючи пачкою «тейтер тотс»108. — Усі жертви були заможними, тож їм треба виставляти патрулі в заможних кварталах. І вони знають, що виску не минути — з тих пір як спалахнув Фредді, адміністративні цабе борються за додаткові ресурси. Якщо патрулі кинуть на квартали, де живе верхівка середнього класу, а він подасться в Саут-Сайд109, то Боже поможи батькам міста. Але, якщо це станеться, вони зможуть перевести стрілки на клятих федералів. Я вже так і чую: «Це вони сказали так зробити. Вони говорили, що так треба».
— Не думаю, що є більше шансів на те, що він орудуватиме в Чикаго, ніж деінде, — сказав Ґрем. — Нема підстав так вважати. Чого дрочитися. А чому Блум не може скласти профіль? Він же консультант у поведінковій психології.
— Профіль потрібен не від Блума, а від нас. Перекидати провину на Блума їм невигідно. Окрім того, він і досі в лікарні. Мені дали вказівки. Хтось із Пагорба110 зателефонував у юстицію. Згори наказують, аби ми цим зайнялися. Просто зроби це, гаразд?
— Зроблю. Зрештою, це моя спеціальність.
— І я про те, — мовив Кроуфорд. — Просто роби, що робиш.
— Я б радше повернувся до Бірмінгема.
— Ні, — відказав Кроуфорд. — Ти мені тут потрібен.
На заході догорали залишки п’ятниці.
Лишалося десять днів.