Ведмідь

Видання книжки «Журавель і Чапля. Ведмідь» накладом у 5000 примірників у провідному видавництві Й. Кнебеля дозволило художнику-початківцю Нарбуту потрапити до обраного кола найкращих ілюстраторів книг для дітей свого часу. «Подарункова серія» видавництва Кнебеля для дітей молодшого віку, до якої було включено «Журавля», видавалась з 1906-го по 1918 рік та складалася з тонких, на 12 сторінок, книжок приблизно у 30 сантиметрів заввишки. За видавничою концепцією Кнебеля, яскраві ілюстрації та декоративні елементи книги превалювали над текстом невеликого за формою літературного твору (казки або вірша). Робота над офорленням дванадцяти книжок цієї серії стала ідеальним середовищем для реалізації таланту декоратора та ілюстратора Георгія Нарбута.

 

Сталося так, що ведмідь ув овес внадився. Влаштували селяни засідку на ведмедя. Вбити звіра не вбили, а тільки відтяли йому сокирою лапу. Бурмило на трьох лапах втік. Ось бідна бабуся випрохала собі ведмежу лапу, обскубла з неї шерсть та оббілувала. М’ясо бабуся поставила варитися в піч, шкуру підіслала під себе та й сіла собі прясти ведмежу шерсть.

Вечір пряла, ніч пряде, допряла до півночі. Аж раптом чує: хтось під вікном реве та рипить.

Визирнула бабуся у віконце та й застигла від жаху: іде ведмідь на дерев’янці, костуром підпирається та реве:

«Рипи-рип!

На липовій нозі,

На березовім костурці,

На залізній милиці.

І землиця спить,

І водиця спить;

Всі-от села сплять,

Хутори-от сплять;

Сама баба не спить,

На моїй шкурі сидить,

Мою шерстку пряде,

Моє м’ясо варить,

Мою шкуру сушить.

Рипи-рип!

На липовій нозі,

На березовім костурці,

На залізнім батозі!

Рипи-рип!»

Страшенно перелякалася бабуся. Жила вона сама-самісінька аж на околиці села. Довкола поле, далі ліс; сусідні хати далеченько.

Що діяти? Що чинити? Як від ведмедя втекти? А бурмило вже на ґанок дереться, у сінях дерев янкою грюкає, реве спересердя.

Відчинила бабуся льох, задула вогонь та й скочила на піч.

Намацав ведмідь клямку, зірвав двері із завісами, вдерся до хати, почав шукати навпомацки та й до льоху і впав.

Бабуся хутенько стрибнула з печі, зачинила льох та побігла сусідів кликати. Прибігли сусіди — хто з вилами, хто із сокирою, а хто і з кілком — та й добили ведмедя.

 

 

Казка «Як гриби воювали» була видана у видавництві Й. Кнебеля у 1909 році. Надруковано у типографії товариства Р. Голіке та А. Вільборга у хромолітографічний спосіб. Книжка була присвячена Марії Біловській — подрузі дитинства й першій закоханості художника.