Як гриби воювали

Як задумав Гриб,

Загадав Боровик,

Над грибами Полковник,

Де береза, сидячи,

На всі гриби глядячи,

Всім ставати у стрій,

Вирушати на бій.

Він слова говорив

І накази творив:

«Ви, Білянки, уставайте,

На увазі собі майте —

Вам ставати у стрій,

Вирушати на бій».

І відмовились Білянки:

«Стовпові ж бо ми дворянки,

Не повинні ми тому,

Ми не підем на війну!»

«Ви, Вовнянки, уставайте

І перини покидайте,

Вам ставати у стрій,

Вирушати на бій».

Та відмовились Вовнянки:

«Ми ж кухарки у панянки,

Неповинні ми тому,

Ми не підем на війну!»

«Мухомори, уставайте,

Темні бори покидайте,

Всім ставати у стрій,

Вирушати на бій».

Мухомори відмовлялись,

Злодіями всі назвались:

«Неповинні ми тому,

Ми не підем на війну!»

«Ой, Піддубники, вставайте,

Свої вуха повертайте —

Вам ставати у стрій, Вирушати на бій».

А вони всі як одненький:

«Ми, Піддубники, старенькі,

Не повинні ми тому,

Ми не підем на війну!»

«Прокидайтеся, Сморжі,

Войовничі ви мужі,

Вам ставати у стрій,

Вирушати на бій».

Не погодились Сморжі,

«Ми ж підтоптані мужі,

Неповинні ми тому,

Ми не підем на війну!»

«Прокидайтеся, Рижки,

Сірі-сірі мужики,

Вам ставати у стрій, В

ирушати на бій».

Та відмовились Рижки:

«Ми ж багаті мужики,

Неповинні ми тому,

Ми не підем на війну!»

«Прокидайтеся, Опеньки,

Воювати ж ви раденькі,

Вам ставати у стрій,

Вирушати на бій».

Та відмовились Опеньки:

«Дуже ноги в нас тоненькі,

Неповинні ми тому,

Ми не підем на війну!»

«Ой, вставайте, Грузди,

Живете без нужди,

Вам ставати у стрій,

Вирушати на бій».

Закричали Грузди:

«Ми — хлоп’ята дружні!

Ще й усі оружні!»

Як пальнули всі гуртом,

Тільки дим стоїть стовпом.